ІСТОРІЯ СХІДНИЦІ

Перша письмова згадка про Східницю стосується документів XIV століття. Тут ще за часів Київської Русі було поселення Золота Баня. Згодом після нападу військ хана Батия, поселення було зруйноване разом з оборонною фортецею Тустань і навколишніми селами. Люди, які вижили після навали орди, зійшлися в долину річки Стрий і заснували там нове поселення Східницю. Ці події лягли в основу однієї з теорій походження назви містечка. За іншою версією, назва міста Східниця походить від особливостей місцевого потічка, який протікає по камянистих уступах що нагадують східці. У Східниці був свій замок-фортеця і він проіснував до XVIII століття. До 1804 року Східниця належала до Габсбургської імперії. Потім 63 роки була у складі Австрійської імперії і з 1867 року відійшла до складу Австро-Угорщини. Далі Східниця поступово стає центром нафтового промислу - тут з 1858 року розпочинається розробка нафтових родовищ. До селища зїжджаються бізнесмени з Німеччини, Англії, Франції та навіть з Америки. В той час Східниця займала перше місце по кількості добутої нафти в Галичині. Після спаду обємів видобутку нафти в 1930-х рр. і по закінченні ІІ Світової війни, Східниця вийшла на новий етап свого розвитку як відомий бальнеологічний курорт. Це стало можливим завдяки місцевому жителю Омеляну Стоцькому. Він в 1956 році відкрив великі запаси мінеральної води "Нафтуся". З 1976 року Східниця стала курортом всесоюзного значення, а за часів незалежності України отримала титул "Всеукраїнський курорт імені Омеляна Стоцького". Східниця сьогодні є дуже популярним курортом, який щороку приймає на оздоровлення тисячі вдячних туристів з усієї України ! Чисте карпатське повітря, помірний клімат, мальовничі ліси і пейзажі разом з десятками лікувальних джерел роблять Східницю насправді унікальним оздоровчим і відпочинковим туристичним центром Західної України. Тож без вагань приїжджайте у Східницю відновлювати своє здоровя цілющою водою та знайти душевний спокій і гармонію !

ЛІКУВАЛЬНІ ВОДИ

Як уже оповідалось в попередній статті, давніше Східниця була відома не як курорт, а як регіон з нафтовим промислом. Крутий поворот в історії селища стався після відкриття цілющих властивостейсхідницьких джерел Омеляном Стоцьким, почесним мешканцем селища. Неможливо не зробити ліричний відступ і трохи більше розповісти про цього розумного та наполегливого чоловіка з яскравою та багатою на події біографією. Пан Омелян походив із сім’ї священника. 1928 року вступив до Львівського університету на філософський факультет і через рік після його закінчення склав іспит на ступінь магістра німецької філології. Працював викладачем німецької мови, окрім того, навчав дітей гри на роялі, при чому особисто складав програми уроків і навіть писав музику. Під кінець ІІ Світової із сім’єю виїхав до Австрії, де закінчив молочарські курси і працював лаборантом приватної молочарні. А після війни повернувся, щоб стати директором, а потім головним інженером газолінового заводу у Східниці, відновивши його з повоєнної руїни і вивівши в ряд прибуткових підприємств краю. У жовтні 1956 року Омелян Стоцький вийшов на пенсію і саме тоді зайнявся тим, що, мабуть, вже давно кортіло йому дослідити. Маючи багатий досвід у різних галузях та аналітичний розум, він взявся аналізувати склад та вплив на організм води зі східницьких джерел. Таким чином він знайшов у Східниці 38 джерел мінеральних вод. Спочатку пан Омелян досліджував джерела самостійно, а потім у нього з’явились прибічники. У 1966 року головний лікар Східницької лікарні Степан Дуда зважився на експеримент. З’їздивши до Львова, умовив урологічних хворих, приречених на видалення нирки, попити воду в Східниці. Через три тижні, після повторної діагностики, медики констатували: оперативне втручання хворим не потрібне. Це був блискучий результат. А з часом Стоцького і Дуду запросили на колегію Міністерства охорони здоров’я. Там вони спростували під час півторагодинної доповіді думку Одеського інституту курортології, який не визнавав цілющості східницьких вод. Колегія постановила продовжити вивчення мінеральних вод Східниці. Після проведених дослідів наукова комісія дійшла до висновку, що східницькі мінеральні води мають здатність лікувати цілий ряд урологічних захворювань та розладів шлунково-кишкового тракту. З серпня 1970 року Львівський обласний відділ охорони здоров’я відкриває в Східницькій селищній лікарні реабілітаційне відділення, що стало базою для подальшого вивчення місцевих мінеральних вод. І з того часу прийнято рішення про припинення розвитку регіону як нафтопромислового і про розвиток лікувального напрямку. 9 січня 1976 року Східниця визнана Всесоюзним курортом, а 3 листопада 1977-го Міністерство геології СРСР видало Омелянові Стоцькому диплом відкривача східницьких мінеральних вод. З 2005 року курорт почав офіційно називатися «Всеукраїнський курорт імені Омеляна Стоцького». На даний момент відпочивальники у Східниці мають можливість вживати такі типи мінеральних вод: - з підвищенним вмістом органічних сполук (джерела №1,3,26); - з вираженим жовчегінним впливом(джерела № 5,8,9,10,25,1с,18с); - із вмістом заліза, корисні тим, у кого понижена кількість еритроцтів в крові (джерела № 13,15) Вони вважаються слабомінералізованими. А от середньомінералізовані, гідрокарбонатні і хлоридно-гідрокарбонатно-натріеві, як от №2с ще досліджються МОЗ України. Разом з тим, успішно використьовуються для корекції кислотності шлунку. Загалом у Східниці 38 джерел,17 бурових скважин, розташовані на площі 8 км2. Ще багато джерел не розвіданих. Мінеральні води формуються в надрах землі, а в сполученні з органічними речовинами і мікроелементами набувають незбагненної цілющої сили. Ефекти від вживання мінеральних вод Східниці: - посилення видільної (сечовивідної) функції; - відновлення порушеного обміну речовин; - посилення жовчегінної функції печінки; - вплив на на секреторну і евакуаторну функції шлунка; - відтворення регенерацію клітин в організмі. Лікувальні властивості «Нафтусі» часто бувають ефективнішими (а їх дія м’якша та екологічніша),ніж фармацевтичні препарати! А ще «Нафтуся» виводить з організму радіонуклиди і шлаки. Для того, щоб була користь від вживання мінеральних вод, потрібно знати правильну дозу і кількість прийомів води, до чи після їжі її пити і правильну температуру. Не можна пити воду, яка постояла декілька годин в посуді – вона втрачає свої властивості. Зважаючи на всі ці нюанси, слід консультуватись з лікарем і не споживати «Нафтусю» навмання. Походи по джерелах, так званий «теренкур», помірні фізичні навантаження, дихання повітрям хврйних лісів є теж одним і з моментів зцілюючого впливу. Східниця радо чекає вас! Будьте здорові!

ЦІКАВІ ЛОКАЦІЇ

Відпочиваючи у Східниці, варто звернути увагу на місцеві цікавинки, які можуть поповнити вашу скарбничку спогадів та сувенірів, тож розповімо про деякі з них. Якщо Ви приїхали автобусом, то кінцева його зупинка - це невеличка автостанція, а поруч знаходиться місцевий клуб “Просвіта”, перед яким розташований дуже мальовничий сквер з декоративними деревами, оригінальний фонтан і символічна велика писанка з танцюючими довкола людьми, справжній витвір мистецтва. Якщо звернути від автостанції вгору-праворуч, біля горбочку вам назустріч трапиться застиглий у бронзі пам’ятник східницькому туристу, який прямує з баклагою води, одягнений у чоботи і плащ, відповідно до місцевого суворого клімату. Не забудьте зробити з ним фото, і якщо ви у футболці та шортах - на його фоні виглядатимете героєм! ) Навпроти пам’ятника туристу через дорогу - велика будівля СПА-готелю “Тустань”. Тут починається вулиця Золота Баня - центральна вулиця селища - до речі, виключно пішохідна. Колись назву “Золота Баня” носило все селище, на честь красивої церкви із золотими куполами - банями. Крокуючи по цій вулиці, Ви побачите за кілька кроків від її початку, ліворуч, будівлю Східницької селищної ради, де розмістилась зараз ОТГ, з усіма її адміністративними службами. Перед входом - по обидва боки пам’ятники: Тарасу Шевченку та Омеляну Стоцькому, першовідкривачу лікувальних властивостей східницьких вод. Навпроти будівлі ОТГ розташована площа із інсталяцією у формі молекули води. В період новорічних та різдвяних свят там встановлюють традиційну красуню-ялинку, а також “шопку”-вертеп, там же охочі колядують та спілкуються. Далі за площею - місцевий стадіон, який живе активним спортивним життям. По-перше, на окремому майданчику тут розташовані вуличні тренажери, де можна підкачати всі групи м’язів. По-друге, на стадіоні, особливо в літню пору, молодь і дорослі організовуються в волейбольні команди і влаштовують цілі чемпіонати! Ви також можете долучитись, тут раді всім! Ну і зрештою, футбольні матчі тут теж відбуваються. А ще - традиційно саме тут проводяться фестивалі - на День Незалежності, 12 липня (храмовий празник святих Петра і Павла), також останніми роками набуває розмаху осінній фестиваль повітряних куль. Стадіо знаходиться між вул. Золота Баня і так званою “нижньою дорогою”, по якій власне й можна доїхати до центру Східниці і віддалених вулиць. По іншу сторону невеличкої річки Східничанки, навпроти стадіону, красується східницька церква святих апостолів Петра і Павла, де щонеділі правиться служба Божа. Цервка була споруджена 1902 року за проектом архітектора Василя Нагірного, а в 2012 році було проведено реставрацію - оновлено стіни храму, а куполи покрито золотом. У селищі є ще два інших храми. Один - на Замковій горі (або так званий “Костіл”) - там колись знаходився костел св.Агати та замок, які були зруйновані, але при поверненні поляків відбудовані власником Самуелем Цебровським. Зараз тут знаходиться дерев’яна церква, що належить до Української автокефальної православної віри. Не так давно - 2012 року - був зведений храм святого апостола Андрія Первозваного, де знаходяться мощі цього святого, а також священномученика Климента Римського. Між стадіоном і церквою вздовж дороги простягається невеликий базарчик, де можна знайти чудові сувеніри в подарунок - хутряні та дерев’яні вироби, вовняні шкарпетки, рукавички та хустки, іграшки, вишиванки, а також килимки та покривала з гуцульськими орнаментами. Крім того, в селі є традиційний ринок з продукцією сільського господарства (молочні продукти, гриби, варення, горіхи тощо), а також ятки з харчовими та промисловими товарами. Також тут можна придбати верхній одяг (а часто, приїхавши на відпочинок чи лікування у Східницю, курортники виявляють, що їм бракує теплих речей та взяття, яких вони не брали через недосвідченість або легковажність, думаючи, що тут так само тепло, як у їх місцевості). Неподалік ринку також є невелика книжкова крамничка, де багато цікавого як для дорослих, так і для дітей. Нещодавно у Східниці з’явився і продуктовий супермаркет “Рукавичка”. Так що труднощів з покупкою харчів у гостей селища точно не буде. Окрім мас-маркету, розвивається і галузь більш вишуканих товарів та послуг. Зокрема, є багато бутіків з модним одягом, а в центрі - дві кафе-кондитерські: “Альф” і “Лягуміни”. Варто скуштувати! А ще цікавіший магазинчик “Декорум” - тут знайдете вишукані прикраси з бісеру, намиста, вітражні техніки, картини, гончарні вироби та інші мистецькі експонати, якими можна милуватись і сміливо дарувати в подарунок! Якщо говорити про старожитності та можливість ознайомлення з ними - заслуговує уваги кімната-музей народного побуту, створена 1991 року в приміщенні місцевої школи небайдужими до народних мистецтв педагогами, учнями і просто місцевими жителями (вул. Промислова 5). Музей має кілька відділів: прядіння і ткацтво; чинбарство і кушнірство; деревообробні промисли та ремесла; гончарство. На жаль, разом із процвітанням окремих приватних та державних установ, дещо в Східниці в той же час занепадає. Так, досі не вдалось вдихнути друге життя у напіврозвалене приміщення колишньої громадської лазні, що трохи ближче від центру в напрямку школи. Навпроти школи можна побачити закинуте приміщення нафтового промислу - механічний цех - пам’ятку історії цього краю, напрямок його можливого альтернативного розвитку на випадок, якби було вирішено не розвивати курортну галузь. Так і вся вулиця, що простягається вгору, називається Промислова. Залишки нафтової промисловості (наприклад, качалки нафти) можна побачити і в інших місцях селища, зокрема, вздовж доріжки у парку св.Панталеймона. Там же, вище по вулиці Промисловій, довгі роки функціонувала лікарня, яка в різні роки мала різне підпорядкування (то до Борислава, то до Львова відносилась), а останнім часом вважалась Львівськоюю лікарнею відновного лікування (філії були ще в декількох містечках Львівщини). Проте після кількох так званих реорганізацій та переформатувань, ця установа остаточно закрилась. На жаль багатьом пацієнтам, які приїздили щороку та яким лікування в дорогих приватних медично-відпочинкових закладах не по кишені. А приватних пансіонатів та санаторії, садиб та просто “кімнат в найм” вистачає! Найвідоміші - “Стожари”, “Київська Русь”, “Три сини і донька”, “Діана”, “Зелений бір”, “Респект”... Не вистачить місця писати тут про всі, та й інформації про них багато на сайтах, присвячених курорту Східниця. В багатьох є свій медперсонал, басейни, послуги масажу, спортмайданчики тощо. “Три сини і донька 5* мають навіть власний аквапарк, який за характеристиками перевищує такий же у Львові. А все завдяки найголовнішому - чистому повітрю, прекрасним хво ним та мішаним лісам з ягодами та лікувальними травами і найголовніше - цілющим джерелам! Кожен, хто живе, відпочиває чи працює у Східниці, має відчувати вдячність тому, хто відкрив цей скарб, який дав такий поштовх розвитку всього регіону - а саме, Омеляну Стоцькому. На цьому сайті є окрема стаття про біографію цієї неординарної людини, а ще більше можна дізнатись, відвідавши музей Омеляна Стоцького (за адресою вул. Зарічна 9, територія санаторію “Східницькі карпати”). Тут виставлено особисті речі науковця, а також багато документів та фотографій, що дозволяють уявити довгий і непростий шлях до визнання джерел Східниці лікувальними. Важливим елементом відновлення ресурсів та здоров’я у Східниці є теренкур - тривалі прогулянки екологічно чистими місцями. Зокрема, можна пройти цікавий маршрут, піднявшись по вул. Промисловій до колишнього пансіонату “Гуцулки”, через джерело залізної води №15 по прекрасній благоустроєній доріжці парку святого Пантелеймона і до амфітеатру, що розкинувся внизу при в’їзді в селище (там, до речі, також відбувається багато культурно-розважальних закладів, виступів фольклорних колективів, а в літню пору влаштовують перегляд фільмів під відкритим небом). Також цікавий маршрут у бік так званого “вишнього кінця” - до джерел содової води, а далі джерел №25 і 26, а повернутись можна верхом через ліс поблизу санаторія “Зелений бір”. Не менш захопливою буде прогулянка до джерела №3, яке розташоване далеко в лісі, праворуч від траси трохи не доїжджаючи до повороту до Східниці. Ходити є куди! І варто це робити! А для особливо завзятих пішоходів пропонуємо пройти 8 км у бік с. Урич та оглянути наскельне древнє поселення і фортифікаційний об’єкт, де зараз функціонує історико-культурний, державний заповідник «Тустань» (звісно, можна під’їхати й автомобілем або взяти на прокат велосипед). Заснування фортеці датують 5 ст. до н.е. Пізніше оборонний комплекс Тустань захищав західні кордони Русі, а потім Галицько-Волинського князівства, тут проходили важливі торговельні маршрути, перевозилася з Дрогобича в Закарпаття сіль. Зараз величні й мальовничі кам’янисті скелі, що розкинулись серед зеленого бору, оповиті стежинками, сходинками і перилами безпеки, щоб відвідувачі могли зручно оглянути цю давню місцевість. Зазвичай у погожі дні там багато відвідувачів, на території є цікаві середньовічні дитячі гойдалки, також можна придбати сувеніри з місцевих народних ремесел. Зі Східниці туди можна замовити автобусну екскурсію або взяти напрокат велосипеди і гайнути туди самотужки. Щороку восени тут організовують фестиваль культури середньовіччя, з етно-майстер-класами, лицарськими боями, вогняними шоу, театралізованим захопленням фортеці. Також є музей, де можна дуже детально дізнатись про історію цього краю.